Людовик XIV

Людовик XIV — з династії Бурбонів, (5 вересня 1638 — 1 вересня 1715) король Франції й Наварри з 1643 по 1715 роки був самим довголітнім ( 72 року) монархом, що й успішно правив. Син Людовика XIII і Ганни Австрійської.

В історії Луі відомий як Король Сонце, названий так через блиск свого двору, недосяжного для кожного з попередніх правителів.

Дружини: 1) з 1660 року Марія Терезія, дочка короля Іспанії Пилипа IV (1638-1683); 2) з 1683 року Франсуаза д’оби-нье, маркіза де Ментенон (1635-1719).

Людовик народився в неділю, 5 вересня 1638 року в новому палаці Жермен-Про-Лэ. До цього протягом двадцяти двох років шлюб його батьків був пошукам і, видалося, залишиться таким і надалі. Тому сучасники зустріли звістку про появу на світло довгоочікуваного спадкоємця виявленнями радості. Простий народ бачив у цьому знак Божої милості й називав новонародженого дофіна Богоданим.

На дитинство й отроцтво Людовика довелися бурхливі події цивільної війни, відомої в історії як Фронда. У січні 1649 року королівське сімейство в супроводі декількох придворних і міністрів бігло в Сен-Жермен з охопленого повстанням Парижа. Мазарині, проти якого, головним чином, і було спрямоване невдоволення, довелося шукати притулок ще далі — у Брюсселі. Тільки в 1652 році з величезною працею вдалося оселити внутрішній мир. Але зате в наступні роки, аж до самої смерті, Мазарині твердо тримав у своїх руках кермо влади. У зовнішній політиці він також добився немаловажних успіхів. У листопаді 1659 року був підписаний Піренейський мир з Іспанією, що поклав кінець багаторічній війні між двома королівствами. Договір був скріплений шлюбним союзом французького короля з його кузиною, іспанською інфантою Марією Терезією. Цей шлюб виявився останнім діянням всесильного Мазарині. У березні 1661 року він умер. До самої смерті, незважаючи на те що король уже давно вважався повнолітнім, кардинал залишався повноправним правителем держави, і Людовик у всім слухняно випливав його вказівкам. Але ледь Мазарині не стало, король поспішив звільнитися від усякої опіки. Він скасував посаду першого міністра й, скликавши Державну раду, оголосив наказовим тоном, що розв’язав відтепер сам бути своїм першим міністром і не бажає, щоб хто-небудь від його імені підписував навіть самі незначний ордонанс.

Далеко не всі в цей час були знайомі зі справжнім характером Людовика. Цей юний король, якому здійснилося тільки 22 року, до тієї пори обертав на себе увага лише схильністю до франтівства й любовними інтригами. Видалося, він створений винятково для ледарства й задоволень. Але треба було зовсім небагато часу, щоб переконатися у зворотному. У дитинстві Людовик одержав дуже погане виховання — його ледь навчили читати й писати. Однак від природи він був обдарований здоровим глуздом, чудовою здатністю розуміти суть речей і твердою рішучістю підтримувати своя королівська гідність. За словами венеціанського посланника, "сама натура постаралася зробити Людовика XIV такою людиною, якій призначено по його особистих якостях стати королем націй". Він був високий на зріст і дуже гарний. У всіх його рухах переглядало щось мужнє або геройське. Він мав дуже важливий для короля вміння виражатися коротко, але ясно, і говорити не більш і не менш того, що було потрібно. Усе життя він старанно займався державними справами, від яких його не могли відірвати ні розваги, ні старість. "Царюють за допомогою праці й для праці, — любив повторювати Людовик, — а бажати одного без іншого було б невдячністю й неповагою відносно Добродії". До нещастя, його вроджена велич і працьовитість служили прикриттям для самої безсоромної себелюбності. Жоден французький король колись не відрізнявся такою дивовижною гордістю й егоїзмом, жоден європейський монарх так явно не звеличував себе над навколишніми й не курив з таким задоволенням фіміам власній величі. Це добре видне у всьому, що стосувалося Людовика: у його придворному й громадському житті, у його внутрішній і зовнішній політиці, у його любовних захопленнях і в його будівлях.

Усі колишні королівські резиденції видалися Людовику невартими його персони. З перших днів царювання він був стурбований думками про будівництво нового палацу, більш відповідного його величі. Він довго не знав, який з королівських замків перетворити в палац. Нарешті, в 1662 році вибір його впав на Версаль ( при Людовику XIII це був невеликий мисливський замок). Однак пройшло більш п’ятдесяти років, перш ніж новий чудовий палац був готовий у своїх основних частинах. Зведення ансамблю обійшлося приблизно в 400 мільйонів франків і поглинало щорічно 12-14% усіх державних витрат. Протягом двох десятиліть, поки йшло будівництво, королівський двір не мав постійного місцеперебування: до 1666 року він розташовувався в основному в Лувре, потім, в 1666-1671 роках — у Тюільрі, протягом наступних десяти років — поперемінно в Жермен-Про-Лэ й споруджуваному Версалі. Нарешті, в 1682 році Версаль став постійною резиденцією двору й уряду. Після цього до самої своєї смерті Людовик бував у Парижу всього 16 раз із короткими візитами.

Незвичайної пишності нових апартаментів відповідали встановлені королем складні правила етикету. Усе тут було продумано до дріб’язків. Так, якщо король бажав утамувати спрагу, то було потрібно "п’ять людей і чотири уклони", щоб піднести йому склянка води або вина.

clip_image002

Блискуча обстановка Версальського двору часто змушувала забувати, наскільки був важкий тодішній режим для простого народу й особливо для селян, на яких лежав тягар державних повинностей. При жодному колишньому государі Франція не вела такої кількості широкомасштабних завойовницьких війн, як при Людовику XIV. Початок їм поклала так звана Деволюційна війна.

У молодості Людовик відрізнявся палкою вдачею й був дуже не байдужий до гарненьких жінок. Незважаючи на красу молодої королеви, він на жодну хвилину не був закоханий у свою дружину й постійно шукав любовних розваг на стороні. У березні 1661 року брат Людовика, герцог Орлеанський, одружився на дочці англійського короля Карла I, Генріэте. Спочатку король виявив живий інтерес до невістки й став часто відвідувати її в Сен-Жермене, але потім захопився її фрейліною — сімнадцятилітньою Луїзою де ла Валер. За словами сучасників, ця дівчина, обдарована живим і ніжним серцем, була дуже мила, але чи ледь могла вважатися зразковою красунею. Вона небагато накульгувала й була трохи рябовата, але мала прекрасні блакитні очі й біляві волосся. Любов її до короля була щирої й глибокою.

Його основна мета була зробити Францію самою могутньою країною в Європі й він веде чотири війни : Війна за Пфальтську спадщину, Третя Голландська війна, війни Альянсу й війна за іспанську спадщину. Прихильник абсолютистської політики кардинала Ришельє й Мазанини, він успішно завершує державотворення.

Історики визначають його як освіченого деспота. Людовик XIV є прообразом абсолютного монарха. Він придумав термін "держава — це я ", але на думку деяких істориків ці слова є міфом. Дружина Людовика XIV, Марія Тереза вмирає в 1683 році. 6 травня 1682 Людовик XIV офіційно переїхав зі свого двору у Версаль.

Усе його життя зосереджене на підтримці пишноти королівської родини, придворних і їх соціальному життя. Дворяни залежать від його субсидій і подарунків і втрачають свій вплив. Замість тог, щоб мати реальну владу, вони борються за честь пообідати за королівським столом або супроводити його в постіль, коли він іде спати.

Людовик XIV умер 1 вересня 1715 за тиждень до свого сімдесят сьомого дня народження. Майже всі діти Луі від шлюбу з Марією Терезою вмерли раніше його. Його старший син, Людовик Дофін, відомий як "Гранд Дофін", умер в 1711 році, залишивши трьох синів. Самий дорослий з них Людовик Бургундський умер в 1712 році. Таким чином, що випливають п’ять років другий син герцога Луі успадкував французький престол під іменем Людовика XV.

clip_image004

Під погруддям, у кріслі сидить Король Сонце, ліворуч від нього вихователька королівських дітей, мадам де Вентадур тримає герцога Анжуйського. Праворуч коштує герцог Бургундський. наслідник , що не відбувся, Короля — Сонця дофін Луі стоіть між герцогом Анжуйським — будущим королем Генріхом 15

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s