Кліматичні ресурси України.

До кліматичних ресурсів належать енергія сонячної радіації й вітру (енергетичні ресурси), суми температур і кількість опадів за певний періоді Вони є визначальними для вирощування сільськогосподарських культур, садів, виноградників (агрокліматичні ресурси). Кліматичні ресурси впливають на характер життєдіяльності населення (біокліматичні ресурси) та відпочинку (рекреаційні ресурси).

Сонячна радіація — головний чинник кліматообразування. Рівень сонячної радіації вимірюється на 1 м2 земної поверхні в одиницю часу (МДж/м2). Її розподіл залежить від широти місцевості, якій обумовлений ріг падіння сонячного проміння, і тривалості дня, що у свою чергу впливає на тривалість і інтенсивність сонячного сяйва, показники сумарної сонячної радіації і середню температуру повітря за рік. 20% сонячної радіації, що поступає на Землю, відображається атмосферою. Інша її частина досягає земної поверхні — це пряма сонячна радіація. Частина радіації поглинається і розсівається краплями води, криги, частинками пилу, хмарами. Така радіація називається розсіяною. Пряма і розсіяна складають сумарну. Частина радіації відображається від поверхні Землі — це відображена радіація. На півночі України 4/5 сонячній радіації йде на випаровування води, а 1/5 — безпосередньо на нагрівання повітря. На півдні країни витрати сонячного тепла розподіляються рівномірно на випаровування і нагрівання повітря. Інша частина, яка нагріває поверхню, — поглинена радіація. Одним з важливих показників сонячної радіації є радіаційний баланс. Це різниця між сумарною радіацією і відображеною. В Україні радіаційний баланс позитивний.

Сонячна радіація – основне джерело енергії в географічній оболонці. Промениста енергія Сонця взаємодіє з атмосферою, земною поверхнею і трансформується в теплову енергію. Величини сонячної радіації залежать від висоти Сонця, тривалості дня і сонячного сяйва, хмарності тощо. Сумарна сонячна радіація становить на півночі країни 3500-4000, в південних районах — 4600-5200 МДж/м2 на рік.

Величини сонячної радіації залежать від висоти Сонця, тривалості дня і сонячного сяйва, хмарності тощо. Оскільки територія України розташована між 44 і 52° пн. ш., тому найвище (69° на півдні і 61° на півночі) Сонце знаходиться опівдні з 20 по 24 червня, а найнижче (22° на півдні і 14° на півночі) – в період з 20 по 24 грудня. З цим пов’язані відмінності в тривалості сонячного сяйва на території України. Найменшою вона є в північно-західній частині зони мішаних лісів, де становить 1700-1800 год за рік. У лісостеповій зоні тривалість сонячного сяйва зростає до 1900-2000 год за рік. У степовій зоні, на морських узбережжях вона досягає 2300-2400 год за рік. А максимальна кількість годин сонячного сяйва спостерігається в Кримських горах на Карабі-яйлі – 2453 год за рік.

Це впливає на розподіл сум температур і тепла, необхідних рослинам у період їх вегетації. Тепловий режим залежить від тривалості безморозного періоду та часу з температурами, що впливають на вегетацію сільськогосподарських культур. У їх розподілі простежуються зональні й регіональні відмінності

Середня тривалість безморозного періоду та періодів з температурами повітря, що забезпечують вегетацію рослинності

Одиниці фізико-географічного районування

Середня тривалість безморозного періоду, днів

Середній багаторічний період (дні) з температурами повітря вищими за

0 °С

+5 °С

+10 °С

+15 °С

Мішанолісова зона

140—170

230—270

190—205

150—160

95—110

Лісостепова зона

150—180

230—275

190—210

155—170

100—125

Степова зона

150—225

230—240

190—245

160—195

115—145

Українські Карпати

110—190

240—195

180—240

125—190

30—140

Південний берег Криму

225—255

275—290

200—210

140—155

Важливим кліматичним ресурсом є атмосферні опади, завдяки яким утворюються запаси вологи в ґрунті, що впливає на ріст рослин. У розподілі сум опадів (річних, за холодний і теплий періоди) спостерігається їх зменшення з півночі на південь і з північного заходу на південний схід на рівнинній частині, збільшення в гірських районах. Опади і волога, що потрапляють на поверхню землі (дощ, сніг, роса, іній, туман), не повністю проникають у ґрунт. З опадів весняного і літнього періодів до ґрунту потрапляє 20-30 % їх вологи, а з опадів холодного періоду в ґрунт проникає 20-30 % вологи на півночі, до 75 % вологи на півдні. Найбільші запаси вологи в ґрунті спостерігаються весною, ними забезпечується врожай сільськогосподарських культур в умовах поливного землеробства.

На рівнинній території України річна кількість опадів змінюється в напрямку з заходу на схід (від 700 мм на заході Полісся і лісостепу до 300-350 мм у південних районах). Найбільше опадів випадає на гірських хребтах Карпат (в окремих місцях — понад 1500мм), а у Кримських горах — понад 1000 мм за рік.

Кількість опадів розподіляється нерівномірно за сезонами. У теплу пору їх випадає у 2-3 рази більше, ніж у холодну. Винятком є Південний берег Криму, де опади с переважно в холодну пору року. Це пов’язано з тим, що влітку тут панують повітряні маси з високим тиском і низхідним рухом повітря.

Максимальна кількість опадів на більшості території України припадає на червень — липень, причому у червні вона різко зростає порівняно з травнем. Улітку спостерігаються часті грози і зливи, що становлять 200 мм опадів на рівнині й до 300 мм у Карпатах.

Різною на території України є середня кількість днів з опадами. На півдні Причорноморської низовини вона коливається від 5 до 9, а у північній і західній частині країни — від 10 до 16 днів за місяць. Найбільше їх взимку, а найменше — в серпні-вересні.

Перший сніг випадає наприкінці жовтня — в листопаді. Сталий сніговий покрив утворюється на півночі у кінці листопада і лежить до першої декади квітня. На півдні України сніг вкриває землю у середині грудня, а тане на початку березня. На території країни зими, коли б сніг лежав постійно протягом 3-4 місяців, бувають дуже рідко, а у південних районах половина зими не має стійкого снігового покриву.

Висота снігового покриву на Поліській низовині змінюється від 30 до 20 см, а в Причорномор’ї — до 10 см. Сильні вітри на півдні часто здувають сніг з відкритих місць у долини річок, балки, що не дає можливості створити достатній запас вологи на полях.  Абсолютна річна кількість опадів на території країни ще не свідчить про достаток вологи. Адже значна частка вологи випаровується, а величина випаровування залежить від температури.

Розподіл сум опадів по території України

Одиниці фізико-географічного районування

Середня багаторічна сума опадів, мм

За рік

Холодний період (XI III)

Теплий період (ІV-Х)

Січень

Липень

Мішанолісова зона

510—610

150—195

355—490

25—35

65—105

Лісостепова зона

455—690

130—205

320—515

25—40

60—110

Степова зона

405—500

120—190

180—340

20—45

25—65

Українські Карпати

605—1410

130—525

405—1000

20—85

65—130

Південний берег Криму

425—635

300—400

225—240

55—95

30—40

Агрокліматичні ресурси характеризують запаси вологи в ґрунті, місячні суми температур повітря та атмосферних опадів за період інтенсивної вегетації, складові теплового балансу, суми атмосферних опадів за теплий і холодний періоди. Умови перезимування рослин визначаються температурним режимом повітря і ґрунту, характером снігового покриву — тривалістю його залягання і висотою, запасами води, особливостями сніготанення, відлигами та ін.

Рекреаційні кліматичні ресурси визначаються показниками, які зумовлюють сприятливість

Клімат України помірно континентальний, на Південному березі Криму — субтропічний середземноморський. В Українських Карпатах і Кримських горах спостерігаються зниження температур повітря по вертикалі знизу вгору, збільшена кількість опадів порівняно з сусідніми рівнинними територіями. Для країни в цілому характерне збільшення континентальності клімату із заходу на схід. Середньорічна кількість, годин сонячного сяяння зростає в Україні з північного заходу на південний схід і південь з 1700 до 2400. Мінімальна тривалість — у Поліссі (1700-1800 год на рік), максимальна — на південних схилах Кримських гір (понад 2400 год).

Циркуляція атмосфери зумовлює перенесення повітряних мас, їх трансформацію і взаємодію. На територію України приходять морські повітряні маси — арктичні (з півночі), помірні (з регіонів помірних широт Атлантики) і рідко — тропічні (з південних районів Атлантики). Континентальні помірні і тропічні повітряні маси приходять із внутрішніх районів Євразії відповідних широт. Для клімату України характерна часта зміна погод, що пов’язано з надходженням циклонів (в середньому за рік їх 45) і антициклонів (36). Антициклони менше рухливі, ніж циклони, тому в Україні переважають дні з антициклональними (ясними, сонячними) погодами — у середньому на рік їх 230-235 (проти 135-130 днів із циклональними погодами). Підстилаюча поверхня впливає на всі кліматичні показники. Наприклад, гірські хребти Карпат і Криму захищають відповідно Закарпаття і Чорноморське узбережжя від холодних арктичних повітряних мас. Середньосічневі температури на північному сході країни від -7 до -8 С, а на Південному березі Криму (Ялта) +4 °С. Середньолипневі температури на заході України +18 °С, а на півдні — від +22 °С до +23 °С і. вище. Опади розподіляються нерівномірно, їх річна кількість зменшується з заходу і північного заходу (550-650 мм/рік) на південь і південний схід (до 300-350 мм/рік). Максимум опадів припадає на Кримські гори (понад 1000 мм/рік) і Українські Карпати (понад 1500 мм/рік).

clip_image002[4]

БУДОВА СКЕЛЕТА ПТАХА

Мета: ознайомитися з будовою скелета птаха, виявити в ньому ознаки, зумовлені
пристосуванням до польоту. Обладнання: скелети птахів.
Хід роботи
1. Розгляньте скелет птаха. З яких відділів він складається? Відповідь:
Скелет птахів складається з черепа, хребта, поясів кінцівок, скелета кінцівок. Він легкий, бо більшість кісток усередині порожнисті й заповнені повітрям.
2. Розгляньте череп. Знайдіть очні ямки, беззубі щелепи. Виявіть, як з’єднані між собою кістки черепної коробки?
Відповідь:
Череп птаха складається з черепної коробки, великих очних ямок, беззубих верхньої й нижньої щелеп, що утворюють дзьоб. Усі кістки черепа, крім нижньої щелепи, міцно зрослися між собою, бо під час клювання череп зазнає великого навантажання.
3. Розгляньте хребет. З яких відділів він складається? Відповідь:
Хребет птахів складається з шийного, грудного, поперекового, крижового, хвостового відділів. Шийний відділ хребта довгий, гнучкий, складається з великої кількості хребців (від 11 до 25). Грудні хребці зростаються між собою та із крижем. Від них відходять ребра, рухомо з’єднані з грудиною. Грудина має внизу високий гребінь — кіль, до якого кріпляться м’язи, що підіймають та опускають крила. Поперекові хребці зростаються між собою та з крижовими хребцями. Хвостовий відділ складається з декількох (6-9) вільних хребців і куприкової кістки.
4. Знайдіть кістки поясу передніх кінцівок.Чому цей пояс дуже міцний? Відповідь:
Пояс передніх кінцівок складається з трьох парних кісток: воронячих, лопаток, ключиць. Ключиці зрослися й утворюють вилочку. Пояс передніх кінцівок у птаха дуже міцний, бо він є опорою для крил.
5. Розгляньте скелет крила птаха. Частина кісток крила зрослася. Яке це має значення?
Відповідь:
Крило птаха складається з плечевої кістки, передпліччя (ліктьова і променева кістки) та кисті. Кисть у птахів має лише 3 пальці. Менша кількість пальців, зрощення дрібних кісток кисті роблять цей відділ крила дуже міцним, бо під час польоту на нього припадає найбільше навантаження. Вилочка пом’якшує поштовхи при помахах крил.
6. Знайдіть пояс задніх кінцівок — таз. З чого він складається? Відповідь:
Пояс задніх кінцівок складається з трьох пар тазових кісток, які зрослися з поперековим та крижовим відділами хребта і першими хвостовими хребцями. Таз дуже міцний, бо є опорою для задніх кінцівок.
7. Розгляньте скелет задніх кінцівок. З яких кісток він складається? Відповідь:
Скелет задньої кінцівки складається з трьох відділів: стегна, гомілки (великої та малої гомілкових кісток), стопи з пальцями, цівки. Цівка характерна тільки для птахів, вона допомагає птахові піднімати тіло над землею та пом’якшує удар під час приземлення після польоту.
8. Заповнити таблицю.

Особливості будови скелети птаха

Відділи скелета
Назва кісток, особливості будови

Череп
Черепна коробка, очні ямки, дзьоб

Хребет:

— шийний відділ
Шийні хребці (11-25), рухливий, гнучкий

— грудний відділ
Грудні хребці, ребра, грудина, кіль

— попереково-крижовий відділ
Хребці зрослися і утворюють складний криж

— хвостовий відділ
Хвостові хребці (6-9) і куприкова кістка

Пояс передніх кінцівок
Дві воронячі кістки. 2 лопатки, 2 ключиці

Передня кінцівка
Плече, передпліччя, кисть

Пояс задніх кінцівок
Тазові кістки

Задня кінцівка
Стегно, гомілка, цівка, стопа з пальцями

9. Висновок:
У зв’язку з пристосованістю до польоту у птахів спостерігається ряд особливостей у будові скелета: скелет птаха міцний та легкий. Деякі кістки зрослися між собою. Трубчасті кістки порожні, містять усередині повітря. Грудина мас кіль, до якого прикріплюються м’язи, які приводять в рух крила. Цівка пом’якшує удар під час приземлення після польоту.

ЗОВНІШНЯ БУДОВА ПТАХІВ ТА ЇХНІ ПОКРИВИ

Мета: розглянути особливості зовнішньої будови птахів, виявити риси їхньої пристосованості до польоту. Обладнання: опудала птахів, пір’я птахів, лупи.
Хід роботи
1. Розгляньте опудало голуба. З яких відділів складається його тіло?
Відповідь:
Тіло птаха складається з голови, шиї, тулуба, кінцівок.
2. Розгляньте голову птаха. Які органи розміщені на ній? Відповідь:
Голова голуба невелика, округлої форми. На голові містяться очі з рухомими повіками, дзьоб, вкритий роговим чохлом, ніздрі та слухові отвори. Шия в голуба рухлива.
3. Розгляньте тулуб голуба. Які органи містяться на ньому? Відповідь:
Тулуб птаха обтічної форми. На ньому містяться передні (крила) і задні кінцівки, хвіст.
4. Зверніть увагу на покриви тіла птаха. Як розташовано пір’я? Яке це має значення?
Відповідь:
Шкіра птаха вкрита пір’ям. Розрізняють контурне, пухове пера й пух. Пір’я налягає одне на одне, як черепиця, та створюють обтічну форму тіла, що полегшує політ.
5. Розгляньте контурне перо. Знайдіть колодочку, стрижень, опахало. За допомогою лупи знайдіть на опахалі бородки першого та другого порядків. Пояснення:
Контурне перо має стрижень, широкі опахала. Частина, позбавлена опахал, називається колодочкою. Опахала утворені густою сіткою тонких рогових борідок. Борідки 1-го порядку прикріплені паралельно одна одній. Від кожної з них відходять борідки 2-го порядку, які налягають на сусідні і чіпляються за них маленькими гачечками. Така будова пера робить його гнучким, легким і щільним.
6. Розгляньте пухове перо. Яке значення мають пухові пера? Відповідь:
Пухові пера розміщені під контурними. Опахала в них м’які, пухкі, без борідок 2-го порядку. Деякі птахи-мають ще й пух. Пухові пера й пух зберігають тепло тіла птаха.
7. Зверніть увагу на крила й хвіст птаха. Відповідь:
Передні кінцівки птаха — крила — відіграють основну роль у польоті. Вони мають велику поверхню, легкі, Міцні й вкриті маховими перами. Хвіст у птахів виконує функцію «керма» й допомагає птаху робити повороти при польоті.
8. Розгляньте задні кінцівки птаха. Чим вони вкриті? Скільки на них пальців? Яка частина ноги не вкрита пір’ям? і
Відповідь:
На задніх кінцівках розрізняють оголену частину, вкриту роговими лусками — цівку, та рухливі 4 пальці з кігтями на кінцях. Три пальці розміщені вперед, один — назад.
9. Замалюйте в зошитах будову контурного й пухового пір’я.
10. Заповніть таблицю.

Особливості зовнішньої будови птаха

Відділи тіла
Особливості будови

Голова
Невелика, округлої форми. На ній містяться очі, дзьоб, ніздрі, слуховий отвір

Шия
Рухлива

Передні кінцівки (крила)
Плече, передпліччя, кисть, махові пера

Задні кінцівки
Стегно, гомілка, цівка, стопа з пальцями

11. Висновок:
Птахи — хребетні тварини, пристосовані до польоту. Вони мають обтічну форму тіла, вкритого пір’ям, передні кінцівки видозмінені в крила, хвіст складається з рульових пер, голова розташована на рухливій шиї.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 11 ЗОВНІШНЯ БУДОВА ПТАХІВ ТА ЇХНІ ПОКРИВИ

БУДОВА СКЕЛЕТА ЗЕМНОВОДНИХ

Мета: на прикладі жаби вивчити особливості будови скелета земноводних, пов’язані
з життям на суші. Обладнання: скелет жаби.
Хід роботи
1. Знайдіть у скелеті жаби основні відділи: череп, хребет, пояси передніх і задніх кінцівок, скелети кінцівок.
Пояснення:
Скелет земноводних складається з таких відділів: череп, хребет, пояси кінцівок, скелети кінцівок. Скелет жаби побудований складніше, ніж у риб. Це пов’язано з напівназемним способом життя і розвитком ніг.
2. Розгляньте череп жаби. Знайдіть мозковий відділ, верхню і нижню щелепи. Пояснення:
Череп у земноводних переважно хрящовий, складається з меншої кількості кісток, ніж у риб. У зв’язку з тим, що жаба дихає легенями, зябер у неї немає. Лицьовий відділ черепа переважає над мозковим, є верхня й нижня щелепи.
3. Розгляньте хребет жаби. З яких відділів він складається? Відповідь:
Хребет жаби складається з шийного, тулубового, крижового, хвостового відділів. Шийний хребець один. Тулубових хребців — сім, крижовий — один. Ребра у жаби відсутні. Хребет закінчується довгою хвостовою кісткою (уроціль).
4. Які кістки утворюють пояс передніх кінцівок? Яке призначення кісток поясу передніх кінцівок?
Пояснення:
Пояс передніх кінцівок складається з парних кісток: лопаток, воронячих, ключиць та грудини. Він є опорою для передніх кінцівок.
5. Розгляньте скелет передніх кінцівок. Які кістки його утворюють? Відповідь:
Скелет передньої кінцівки складається з плечової кістки, передпліччя (ліктьової та променевої кісток), кисті з 4-ма пальцями.
6. З’ясуйте, які кістки утворюють пояс задніх кінцівок? Яке призначення кісток поясу задніх кінцівок?
Відповідь:
Пояс задніх кінцівок утворений зрощеними тазовими кістками й щільно прикріплюється до хребта. Він є опорою задніх кінцівок.
7. Розгляньте скелет задньої кінцівки. Зверніть увагу на рухоме зчленування кісток.
Пояснення:
Задня кінцівка утворена стегном, гомілкою (велика й мала гомілкові кістки) і стопою з пальцями. Відділи кінцівки рухомо зчленовані між собою за допомогою суглобів. Задні ноги довші й міцніші, ніж передні, і відіграють основну роль у пересуванні жаби.
8. Результати спостережень занесіть у таблицю.

Особливості будови скелета жаби

Відділи скелета
Назва кісток
Значення

Череп
Кістки черепа
Захист головного мозку

Хребет
Відділи: шийний, тулубовий, крижовий, хвостовий
Опора тіла

Плечовий пояс
Грудина, 2 воронячі кістки, 2 лопатки, 2 ключиці
Опора передніх кінцівок

Скелет передньої кінцівки
Плече, передпліччя, кисть
Участь у пересуванні суходолом

Пояс задніх кінцівок
Тазові кістки
Опора задиіх кінцівок

Скелет задньої кінцівки
Стегно, гомілка, стопа
Участь у пересуванні

9. Висновок:
У зв’язку з життям на суші та пересуванням за допомогою стрибків, скелет жаби мас ряд особливостей: широкий череп, короткий хребет, наявність поясів кінцівок, довгих задніх і коротких передніх кінцівок. Складність будови скелета пов’язана з переходом до наземноводного способу життя.

ЗОВНІШНЯ БУДОВА РИБ

Мета: на прикладі річкового окуня ознайомитися з особливостями зовнішньої будови риб, встановити риси їхньої пристосованості до водного способу життя. Обладнання: живі окуні в акваріумі, лупи, таблиці із зображенням зовнішньої будови риб.
Хід роботи
1. Розгляньте зовнішній вигляд риби. Визначте форму тіла і забарвлення. Яке значення має для риби така форма тіла і забарвлення? Відповідь:
Річковий окунь, як і більшість інших риб, має обтічну форму тіла. Це допомагає йому швидко плавати у воді. Забарвлення окуня залежить від навколишнього середовища. Спина в окуня темно-зеленого кольору, боки — зеленого кольору з вертикальними темними смугами, черевце — світле. Таке захисне забарвлення допомагає рибі ховатися від ворогів і краще підстерігати здобич.
2. Знайдіть відділи тіла риби. Пояснення:
Тіло риби складається з трьох відділів: голови, тулуба, хвоста. На голові містяться пара очей без повік, рот із губами, ніздрі, зяброві кришки (захищають зябра). На тулубі знаходяться плавці. Хвіст закінчується хвостовим плавцем.
3. Розгляньте парні й непарні плавці. Яке їхнє значення в житті риби? Прослідкуйте за пересуванням риби у воді.
Пояснення:
Вигинаючи тіло і хвіст, окунь рухається вперед. У плаванні велику роль відіграють плавці: парні (грудні та черевні) і непарні (спинні й анальний). Парні плавці допомагають рибі робити повороти, зупинятися, зберігати рівновагу. Спинні та анальний плавці надають тілу риби стійкість під час руху і крутих поворотів. Кожен плавець складається з тонкої шкірної перетинки, що підтримується кістковими променями. Така будова плавця збільшує його поверхню.
4. Зверніть увагу на луску, що вкриває тіло риби зовні. Як вона розміщена? Яке це має значення?
Відповідь:
Тіло окуня вкрите кістковою лускою. Кожна лусочка своїм переднім краєм заходить у шкіру, а заднім — налягає на лусочку наступного ряду. Зовні луска вкрита шаром слизу, який зменшує тертя тіла риби об воду і захищає рибу від бактерій та цвілевих грибів.
5. Знайдіть за допомогою лупи бічну лінію риби. Яке вона має значення в житті риби?
Відповідь:
З боків на тілі риби від голови до хвоста тягнеться бічна лінія — це особливий орган чуттів у вигляді невеличких отворів на шкірі риби. Бічна лінія сприймає напрям і силу течії води. Завдяки бічній лінії риба не наштовхується на перешкоди і може ловити здобич.
6. Намалюйте зовнішню будову річкового окуня, позначте частини його тіла.
7. Зробіть висновок. Висновок:
Риби — водяні тварини. У зв’язку з життям у воді у риб виникли спеціальні пристосування: обтічна форма тіла, наявність луски та слизу, плавців. Органи чуття: очі без повік, бічна лінія. Зябра вкриті зябровими кришками.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 9 ЗОВНІШНЯ БУДОВА РИБ

Розподіліть риб за рядами за допомогою літер алфавіту.
а) Ряд Акули: в, з;
б) Ряд Осетроподібні: б, є;
в) Ряд Оселедцеподібні: г, й;
г) Ряд Коропоподібні: д, і, ї, ж;

ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ БУДОВА ЛАНЦЕТНИКА

Мета: вивчити особливості зовнішньої і внутрішньої будови ланцетника, основні
ознаки типу хордових. Обладнання: постійні препарати ланцетника, лупи, мікроскопи, лінійки.
Хід роботи
1. Розгляньте постійний мікропрепарат ланцетника, визначте форму тіла, розміри, передній і задній кінці тіла. Пояснення:
Тіло ланцетника біло-рожевого кольору, напівпрозоре, з боків сплюснуте, на передньому й задньому кінцях загострене, завдовжки 4-8 см.

2. Знайдіть передротову лійку зі щупальцями, хвостовий та спинний плавці. Пояснення:
На передньому кінці тіла ланцетника міститься ротовий отвір, оточений перед-ротовою заглибиною зі щупальцями. На задньому кінці тіла міститься хвостовий плавець, що своєю формою нагадує гострий хірургичний інструмент — ланцет. Перед хвостовим плавцем розташований анальний отвір. На спинному боці знаходиться згортка, що утворює спинний плавець.
3. Розгляньте внутрішню будову ланцетника. Знайдіть нервову трубку, хорду, зяброві щілини.
Пояснення:
Уздовж спинної частини тіла ланцетника тягнеться хорда — твердий пружний стрижень. Вона виконує роль осьового скелету та зберігається в ланцетника протягом усього життя. Нервова трубка тягнеться вздовж спини над хордою. Від неї відходять нерви. Органи дихання ланцетника — зябра. Дихання відбувається водночас із живленням. Зяброві щілини пронизують стінки глотки. Біля зябрових щілин містяться капіляри, у яких відбувається газообмін між водою і кров’ю. З води в кров переходить кисень, а з крові у воду — вуглекислий газ.
4. Намалюйте схему будови ланцетника, вкажіть його основні частини тіла.
5. Висновок:
Ланцетник — це примітивна хордова тварина, у якої хорда зберігається протягом усього життя. Тіло ланцетника сплющене з боків, кінці загострені, є спинний та хвостовий плавці. Нервова система представлена нервовою трубкою, органи дихання — зябра.
6. Додаткове завдання. Впишіть пропущені слова:
Уздовж спинної частини тіла ланцетника розміщена хорда, яка виконує роль внутрішнього скелету. М’язи ланцетника містяться з боків від хорди у вигляді двох стрічок. Кровоносна система замкнена і складається зі спинної та черевної кровоносних судин. Органи дихання — зябра, за допомогою яких ланцетник дихає розчиненим у воді киснем.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 8 ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ БУДОВА ЛАНЦЕТНИКА